Біологія

СЛОВНИК БІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

 

Абіогенез — теорія походження живих істот з хімічних сполук шляхом поступового ускладнення останніх.

Австралопітеки — вимерлі прямоходячі мавпи, предки стародавньої людини.

Агроценози — штучні екосистеми, створені людиною (лани, сади, городи) в результаті застосування комплексу агротехнічних засобів обробітку ґрунту.     

Алель — один з можливих станів гена. Будь-яка зміна структури гена призводить до появи нового алеля.

Анеуплоїдія — геномна мутація, яка полягає в зменшенні або збільшенні хромосомного набору на одну або кілька хромосом.

Анеуплоїдія — геномна мутація, яка полягає в зменшенні або збільшенні хромосомного набору на одну або кілька хромосом.

Антропогенез — еволюція людини з моменту виникнення перших представників роду Ното.

Антропологія — наука, що вивчає людину як біологічний об’єкт.

Ароморфоз — прогресивна еволюційна зміна, яка веде до підвищення загального рівня організації й появи принципово нових пристосувань (виникнення еукаріотичних клітин і багатоклітинних організмів, чотирьох п’ятипалих кінцівок у хребетних тощо).

Архантропи — найдавніші представники роду Ното.

Архей — найдавніший еон в історії Землі (3,5—2,6 млрд років тому). Період існування первинних істот — деяких бактерій.

Атавізм — випадкове виникнення в особини ознак, що були властиві предковим видам.

Аутбридинг — схрещування, до яких залучають особин інших популяцій.

Аутекологія — напрям екології, що вивчає дію на організм чи популяцію певних екологічних факторів.

Біогеоценоз — угруповання популяцій організмів різних видів, поєднаних трофічними зв’язками, чітко прив’язаних до певного місця перебування, та абіотичні фактори середовища (ґрунт, вода, повітря).

Біом — усі біогеоценози певного типу, що належать до територій з конкретним типом рослинності (тундри, гірського лісу, сухого степу і таке інше).

Біомаса — маса живих істот, що мешкають у певній місцевості.

Біосфера — жива оболонка Землі, частина гідросфери, літосфери і атмосфери, де мешкають живі організми.

Біотехнологія — використання властивостей живих організмів для потреб виробництва (виготовлення ліків, поживних речовин, очищення стічних вод, селекція).

Біотоп — абіотичний компонент біогеоценозу.

Біоценоз — сукупність популяцій різних видів організмів, що утворюють біотичний компонент біогеоценозу.Біогенез — власне біологічна еволюція, коли живі організми походять тільки від живих організмів.

Біологічний годинник — властивість організмів «чути» час.

Біологія розвитку — царина біології, яка вивчає онтогенез (індивідуальний розвиток організмів).

Бластула — багатоклітинний зародок, що складається з одного шару клітин і має форму порожньої кулі.

Боротьба за існування — конкуренція особин, за якої одні організми здатні залишити більше потомства, ніж інші.

Вади розвитку — відхилення від нормального розвитку, що полягають у різного роду аномаліях будови організму чи його функціонування.

Видоутворення — завершальний етап мікроеволюції, що веде до утворення нового виду.

Гаметогенез — сукупність мітотичних та мейотичних поділів, що відбуваються у статевих органах, результатом чого є утворення статевих клітин.

Гаструла — друга за бластулою стадія розвитку зародка, на якій він вже має двошарову будову.

Генна інженерія — спеціальні маніпуляції з геномом, що мають на меті змінити його будову. Полягає у внесенні чужорідних генів і таким чином створенні генетично модифікованих чи трансгенних організмів.

Генна терапія — лікування людини від деяких спадкових хвороб за допомогою методів генної інженерії.

Ген — одиниця спадковості, що структурно відповідає ділянці ДНК, яка кодує послідовність певного типу РНК.

Генетика — наука про спадковість і мінливість.

Генетичний банк — колекція різноманітного генетичного матеріалу, наприклад, сортів і видів пшениці.

Генетичний тягар — різноманітні рецесивні мутації в гетерозиготному стані конкретних особин.

Генетично модифікований організм — жива істота, в геномі якої міститься чужорідний ген, вбудований в її геном за допомогою генно-інженерних маніпуляцій.Генофонд — усе різноманіття алельних генів популяції або виду в цілому.

Геном — усі гени гаплоїдного набору хромосом даного виду.

Геноміка — наука, яка вивчає особливості будови ДНК організмів різних видів.

• Генотип — сукупність генів певного організму або алельні сполучення генів певного локусу.

Геохронологічна шкала — геологічний календар, що відображує періоди в історії Землі.

Гетерозис — ефект гібридної сили, коли гібридні особини переважають батьківські за показниками життєздатності, швидкості росту, плодючості.

Гібрид — особина, генотип якої поєднує різні генетичні варіанти одного чи багатьох генів.

Гомологічні ряди мінливості — явище паралельної мінливості, коли однакові мутації трапляються у різних видів.

Група зчеплення — сукупність генів, розміщених на одній хромосомі.

Дарвінізм — еволюційна теорія, головною ідеєю якої є уявлення про природний добір як головний рушійний фактор еволюції.

Дегенерація — напрям прогресивної еволюції, пов’язаний із спрощенням організації (наприклад, редукція кишечнику у стьожкових червів).

Демекологія — розділ екології, що вивчає структуру та динаміку популяцій окремих видів.

Дивергенція — еволюційне розходження популяцій, видів, родів за певними ознаками.

Дикий тип — домінантний фенотип, який притаманний більшості особин даного виду, які живуть у природі.

Докембрій — період життя на Землі, у якому ще не було тварин з твердим скелетом; одно- і багатоклітинні організми цього відрізку часу майже не залишили викопних решток.

Домінування — взаємовідносини між алелями одного гена, за яких один з них (домінантний) пригнічує прояв другого (рецесивного).

Дрейф генів — випадкові зміни частот алелів у популяції під впливом хвиль життя.

Дроблення — процес безперервних поділів клітин зародка від зиготи до бластули з одночасним зменшенням розмірів клітин.

Еволюція — процес історичного розвитку життя на Землі.

Екологічна ніша — місце популяції певного виду в біоценозі (трофічній мережі).

Екологічна система — угруповання організмів і середовище їх існування, пов’язані один з одним обміном речовини. Біоценоз, біом і біосфера — екосистеми різних рівнів організації.

Екологічна піраміда — графічне зображення співвідношення між продуцентами і консументами різних рівнів.

Екотон — угруповання, що сформувалися на межі різних типів природних екосистем: узлісся, заплава річки, лиман.

Ембріогенез — період зародкового розвитку.

Ембріотехнологія — маніпуляції із статевими клітинами, зиготами та зародками.

Еон — найдовший відрізок історії Землі; поділяється на ери.

Ера — відрізки історії Землі (наприклад, Палеозой, Мезозой, Кайнозой), що поділяються на періоди.

Жива речовина — усі живі організми біосфери.

Життєвий цикл — зміна одного чи кількох онтогенезів, характерних для даного виду організмів. Простий життєвий цикл — один онтогенез від зиготи до зиготи, складний життєвий цикл — кілька онтогенезів (чергування гаметофіта і спорофіта у нижчих спорових рослин, нестатевого і статевого розмноження у тварин).

Запліднення — одна з форм статевого процесу, за якої відбувається злиття жіночої і чоловічої гамет з утворенням спільного ядра.

Зародкові листки — шари зародка багатоклітинних тварин, з яких розвиваються ті чи інші тканини та органи.

Ідіоадаптація — один з шляхів прогресивної еволюції, пов’язаний з пристосуванням до певних умов існування.

Ізоляція — один з факторів еволюції, відокремлення однієї популяції чи групи популяцій від інших на історично тривалий час.

Інбридинг — схрещування генетично близькоспоріднених особин.

Кайнозой — сучасна ера історії Землі; розпочалася 65,6 млн років тому.

Клімакс (в екології) — сталий стан екосистеми, до якого приводить ряд сукцесій.

Клітинна інженерія — різноманітні маніпуляції з клітинами, що мають на меті створення клітин з новими властивостями.

Клонування — спосіб відтворення, за якого утворюються клони — генетично тотожні одна одній особини, які походять від спільного материнського організму. Відбувається при різних формах нестатевого розмноження та партеногенезі.

Креаціонізм — релігійне уявлення про походження Землі і життя на ній у результаті божественного творення.

Кодомінування — тип взаємодії алельних генів, за якого кожний з алелів проявляє свою дію, не пригнічуючи дію іншого. В результаті у гетерозигот формується нова ознака.

Конвергенція — виникнення східних ознак у неспоріднених груп організмів.

Конкуренція — боротьба, змагання між організмами за будь-які ресурси.

Консументи — головним чином тварини, що споживають органічні речовини, створені рослинами-продуцентами.

Кроманьйонці (неоантропи) — перші представники людини сучасного типу, які виникли 40 тис. років тому.

Кросинговер — обмін ділянками гомологічних хромосом при кон’югації під час мейозу.

Кругообіг речовин — постійна циркуляція нескладних неорганічних речовин чи окремих хімічних елементів між літосферою, атмосферою, гідросферою і живими організмами.

Ламаркізм — еволюційна концепція, побудована на помилкових припущеннях, зокрема такому: набуті за життя організму ознаки успадковуються.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) — низка організмів різних видів, поєднані відношеннями їжа — споживач».

Леталі (летальні алелі) — алелі, фенотиповий прояв яких є смертельним для організму.

Лімітуючий фактор — найбільш дефіцитний екологічний фактор, зміна дії якого веде до зміни стану популяцій чи екосистем.

Локус — місце гена на хромосомі.

Льодовиковий період — період охолодження клімату тривалістю мільйони років, за якого частину сучасного суходолу вкривали льодовики.

Макроеволюція — еволюція на рівні, вищому за видовий.

Мезозой — ера історії Землі у межах від 251 млн до 65 млн років тому.

Мікроеволюція — еволюційні процеси на рівні популяцій, що завершуються утворенням нового виду.

Мікрокопалини — викопні одноклітинні організми.

Мінливість — властивість організмів перебувати у різному стані; явище, протилежне спадковості.

Морула — стадія розвитку зародка відразу після завершення дроблення.

Мутагенез — процес виникнення мутацій. Розрізняють індукований мутагенез, коли мутації викликаються в лабораторних умовах певними чинниками — мутагенами, і спонтанні, що відбуваються у природних умовах.

Мутація — стійка, спонтанна зміна генотипу. Мутації бувають геномними (анеуплоїдія, поліплоїдія), хромосомними (хромосомні перебудови) і генними (точковими).

Неандертальці (палеоантропи) — викопні прадавні люди, які існували 300—24 тис. років тому.

Нейрула — стадія розвитку зародка хребетних тварин відразу 

Нейрула — стадія розвитку зародка хребетних тварин відразу за гаструлою.

Ноосфера — сфера розумної діяльності людини, в межах якої вона є визначальним фактором розвитку.

Норма реакції — межі нормальної модифікаційної мінливості організму.

Онтогенез (індивідуальний розвиток) — період життя організму від зиготи до смерті.

Оогенез (овогенез) — процес утворення жіночих статевих клітин.

Охорона навколишнього середовища (природи) — комплекс заходів із збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі.

Палеозой — ера розвитку життя на Землі від 542 до 290 млн років тому.

Панспермія — гіпотеза, згідно з якою життя було занесене на Землю з космосу.

Паралелізм — виникнення однакових ознак в організмів різних видів, які мали спільних предків.

Парниковий ефект — збільшення температури планети, викликане, можливо, надлишком С02 в атмосфері.

Подвійне запліднення — своєрідний процес запліднення у квіткових рослин, при якому утворюються зародок і ендосперм — поживна речовина, якою живиться зародок.

Поліплоїдія — геномна мутація, пов’язана з кратними збільшеннями кількості хромосомних наборів.

Послідовність викопних форм — види живих істот, що походять один від одного і змінюють одне одного в історичному часі.

Популяція — сукупність особин одного виду, що мешкають на певній території.

Природний добір — виживання найбільш пристосованих у боротьбі за існування організмів, здатних залишити численне потомство.

Продуценти — автотрофні організми (рослини), що синтезують органічні речовини і є їжею для консументів (гетеротрофів).

Регенерація — здатність організмів відновлювати частини свого тіла.

Редуценти — мікроорганізми, які розкладають рештки мертвих тіл до простих неорганічних сполук.

Рекомбінація — перерозподіл генетичної інформації, який здійснюється на рівні випадкових запліднень, перерозподілу батьківських хромосом під час мейозу й кросинговеру.

Релікти — стародавні види, що збереглися до сьогодні.

Розмноження — процес відтворення живих організмів, що передбачає збільшення кількості особин. Статеве Р. відбувається виключно за допомогою статевих клітин, нестатеве — поділом або частинами тіла, вегетативними бруньками, спорами.

Рудименти — органи, які в процесі еволюції втратили своє значення.

Селекція — процес створення і підтримання сортів рослин і порід тварин.

Середовище існування — все те, що.оточує живий організм.

Синекологія — напрям екології, який вивчає екосистеми.

Синтетична теорія еволюції — сучасна еволюційна теорія, яка є синтезом ідей дарвінізму і досягнень генетики.

Спадковість — властивість організмів зберігати у потомстві особливості будови, функціонування і способу життя.

Сперматогенез — процес утворення чоловічих статевих гамет.

Сталий розвиток — оптимальний баланс між потребами людини і можливостями планети їх забезпечити, необхідний для дальшого розвитку людства.

Статевий процес — обмін генетичним матеріалом у той чи інший спосіб між особинами одного виду.

Сукцесія — послідовна закономірна зміна екосистеми одного типу на екосистему іншого типу.

Таксон — систематична категорія будь-якого рангу.

Трансгенні організми — тварини, рослини, гриби, бактерії з чужорідними генами, введеними шляхом генно-інженерних маніпулювань.

Трофічна мережа — розгалужена система трофічних ланцюгів.

Фанерозой — на відміну від Докембрію, період явного життя, історію якого можна відстежувати за твердими рештками організмів.

Фенотип — у широкому розумінні — всі ознаки організму, у вузькому — прояв певного генотипу.

Фотоперіодизм — реакція організму на добовий чи сезонний ритм освітленості.

Центри походження культурних рослин — місця, де виникли види рослин, які нині вирощують у культурі. Вперше виділені М.І. Вавиловим.

Цефалізація — різке збільшення об’єму головного мозку в процесі еволюції людини.

Цитоплазматична спадковість — позаядерна передача генетичного матеріалу.

Чиста лінія — генетично ідентичне потомство.

Хвилі життя — один з факторів еволюції, спалахи чисельності популяції організмів.

Химерний організм — організм, що складається з генетично різних клітин.

Хроматида — одна з двох нуклеопротеїдних (нуклеопротеїди — комплекси білків з нуклеїновими кислотами) ниток, що утворюються у ході клітинного поділу. Після поділу X. називають дочірними хромосомами.

Хромосома — структурний елемент ядра клітини, що містить ДНК.

Хромосомна теорія спадковості — одне з головних узагальнень генетики, головним положення якого є те, що всі гени перебувають у хромосомах і розміщуються у лінійному порядку.

Штучний добір — вибір людиною у процесі с

елекції особин з певними ознаками для дальшого розмноження.