ТИП ХОРДОВІ.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА,СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ.ПІДТИП БЕЗЧЕРЕПНІ

1 Тип хордові

Тип хордові

Тип включає близько 40 тис. видів, що живуть у морях, на суші, у повітрі, і 3 підтипи: Покривники, Бесчерепні (Головохордові) і Черепні (Хребетні).

Порівняльна характеристика безхребетних і хребетних тварин

Безхребетні	Ланцетники	Хребетні
Скелет
Зовнішній	Внутрішній (хорда)	Внутрішній: хорда, кістковий або хрящовий
Нервова система
Вузлового типу, нервові стовбури	Спинний мозок у вигляді трубки	Спинний мозок у вигляді трубки, головний мозок - з 5 відділів
Органи дихання: місце розташування
Груди, черевце	Голова (глотка)	Голова, груди
Органи дихання: форми
Поверхня тіла, дихальні трубки, трахеї, зябра, легені	Зябра	Вирости кишечнику: плавальний міхур, легені, зябра, шкіра
Будова й положення серця
Одно- або багатокамерне, на спинному боці тіла	Немає	Дво-, три-, чотирикамерне, на черевній стороні тіла
Кровоносна система
Незамкнута (за винятком кільчастих червів)	Замкнута	Замкнута
Розташування органів чуття
Різні частини тіла	Різні частини тіла	Голова
Органи захоплення їжі
Кінцівки	Ні, харчується пасивно	Щелепи, кінцівки

Представники типу хордових характеризуються наступними основними ознаками:

•                    Мають внутрішній осьовий скелет - хорду: у безчерепних вона зберігається все життя, у хребетних - заміщається хрящовим або кістковим хребтом.

•                    Центральна нервова система має вигляд трубки, розташованої на спинній стороні тіла над хордою. Порожнина нервової трубки - невроцель. У більшості хордових передній відділ нервової трубки розростається й утворює головний мозок (невроцель - шлуночки головного мозку).

•                    Травна трубка розташована під хордою. У передньому її відділі - зяброві щілини, що з’єднуються із зовнішнім середовищем і зберігаються або все життя (безчерепні, із хребетних - круглороті, риби), або тільки в ембріональному періоді розвитку (амфібії, наземні хребетні).

•                    Серце розташоване на черевній стороні тіла й направляє кров до головного кінця тіла.

•                    Зовнішні покриви мають двошарову будова й складаються з епідермісу та сполучнотканинної дерми.

•                    Хордові мають двобічну симетрію тіла, вторинну порожнину тіла (целом), метамерну (сегментарну) будова багатьох органів.

Класифікація Хордових

1.    Тип Хордові

(a) Підтип Головохордові, або цефалохордові

1.    Безчерепні (ланцетники)

(b) Підтип Покривники, або тунікати, або урохордові.

1.    -Асцидії

2.    -Піросоми

3.    -Сальпи

4.    -Бочонкові

5.    -Апендикулярії

(c)  Підтип Хребетні

1.    -Круглороті, або мішкозяброві (міноги та міксини)

 Надклас Риби

2.     – Плакодерми (вимерли)

3.     – Хрящові риби (акули та скати)

4.     – Акантоди (вимерли)

5.     – Костисті риби

6.    -Земноводні, або амфібії (жаби, ропухи, тритони)

7.    -Плазуни, або рептилії (крокодили, черепахи, ящірки та змії)

8.    -Птахи

9.    -Ссавці, або тварини

ПІДТИП БЕЗЧЕРЕПНІ

КЛАС ЛАНЦЕТНИКИ

Нечисленна група примітивних хордових тварин, у яких протягом життя зберігаються всі ознаки типу (відомо близько 20 видів ланцетників). Живуть винятково в морях, ведуть донний спосіб життя (у піску). Класичний представник  –  ланцетник.

Це невелика напівпрозора тварина довжиною 5 –  8 см, тіло його має торпедовидну форму, розвинений хвостовий плавець (у вигляді ланцета) і парні черевні складки (метаплевральні складки). Ротовий отвір оточений численними щупальцями. Шкіра представлена одношаровим епідермісом. М’язова система чітко сегментована (м'язові сегменти називаються міомерами).

•                    Внутрішній осьовий скелет представлений хордою, покритою щільною сполучнотканинною оболонкою.

•                    За способом харчування ланцетник - фільтратор. Травна система слабко диференційована. Глотка пронизана зябровими щілинами, що відкриваються в навколозяброву порожнину. На дні глотки лежить залозисте утворення, що виділяє слиз. Здобич поступає з течією води, харчові частки прилипають до слизу й за допомогою війок миготливого епітелію, що вистилає глотку, направляються в кишечник. Кишкова трубка утворює сліпе випинання - печінковий виріст (подібний до печінки хребетних).

Поздовжній розріз ланцетника:

•                     1  –  хвостовий плавець; 2  –  спинний плавецю, 3  –  хвіст; 4  –  хорда. 5  –  нервова трубка; 6  –  вічка Гессе; 7  –  передротовий отвір, оточений щупальцями; 8  –  зяброві щілини; 9  –  метаплевральна складка; 10  –  печінковий виріст кишки, 11  –  кишка; 12  –  статеві залози; 13  –  навколозяброва порожнина; 14  –  анальний отвір.

•                    Кровоносна система замкнута, розвинене одне коло кровообігу, серця немає. Рух крові підтримується пульсуючою черевною аортою.

•                    Видільна система представлена численними парними нефридіями - трубочками, що розташовуються посегментно. Видільні отвори відкриваються в навколозяброву порожнину.

•                    Дихання здійснюється за допомогою зябер.

•                    Ланцетники  –  роздільностатеві тварини, їхні статеві залози не мають власних вивідних проток. Запліднення й розвиток личинки (з метаморфозом) відбуваються у воді.

•                    Над хордою уздовж усього тіла тягнеться нервова трубка. Центральна нервова система утворена трубкою з невроцелем усередині. Від нервової трубки відходять периферичні нерви. Органи чуття розвинені слабко, є світлосприймаючі пігментні плями, дотикальна клітина й нюхова ямка.

Ланцетник  –  популярний об'єкт досліджень зоологів, що пояснюється особливостями його будови. Усі основні ознаки типу Хордові зберігаються в нього впродовж усього життя. Вивчення будови ланцетника важливе для розуміння принципів організації хордових, походження та формування хребетних тварин у ході еволюції. Учені вважають, що особливості будови предків хребетних були дуже схожі на особливості будови у ланцетника.

Типи семетрії як відображення 

способу життя

І тип симетрії — променева симетрія тіла. Якщо вздовж тіла гідри провести уявну вісь, то її щупальця будуть розходитися від цієї осі в усі боки, наче промені від джерела світла. Таке розміщення частин тіла у гідри або інших тварин називають променевою симетрією. Звішуючись вниз із будь-якого предмету, гідра постійно хитається і повільно водить щупальцями, підстерігаючи здобич. Оскільки жертва може з’явитися з будь-якого боку, променеподібно розміщені щупальця якнайкраще відповідають такому способу полювання.

Променева симетрія властива тваринам, які ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя.

Променева симетрія тіла (гідра)

Двобічна симетрія тіла (плоский черв)

II тип симетрії — двобічна симетрія тіла. Якщо уважно подивитись на зображену на рисунку тварину (плоский черв’як), то можна помітити, що її права половина є дзеркальним відображенням лівої. Таку симетрію тіла на відміну від променевої кишковопорожнинних (двошарових тварин) називають двобічною (білатеральною). Вона характерна для переважної більшості тришарових тварин і виникла у зв’язку з розвитком активного пересування (м’язової системи, яка розвивається із мезодерми). Двобічна симетрія дає змогу тварині рухатися прямолінійно, зберігаючи рівновагу, з однаковою легкістю повертатися і вправо, і вліво.

Як виняток у природі трапляються асиметричні тварини. Це, наприклад, черевоногі молюски. Тіло цих молюсків міститься у спірально закрученій (4-5 обертів) черепашці. А тулуб повторює форму черепашки, тісно прилягаючи до неї. Через таке тіло не можна провести жодної уявної лінії — осі симетрії.

Асиметричне тіло (черевоногий молюск)

Способи пересування тварин

Рух — основа всього живого на Землі. Світ живої природи перебуває у безперервному русі. Пересуваються стада і зграї тварин, окремі організми, рухаються бактерії і найпростіші в краплині води. Способи пересування за численні роки пройшли довгий шлях еволюції. Щоб швидко пересуватися, необхідно багато енергії, потрібні спеціальні пристосування і органи руху, а також система координації роботи цих органів. Тому активно і швидко пересуватися можуть лише порівняно складно організовані тварини.

Найпростіший спосіб пересування тварин — використання сил навколишнього середовища: течій повітря, води тощо, тобто пасивне пересування. Воно практично не вимагає енергетичних витрат. Такий тип переміщення використовується переважно для розселення. Повітряні течії для розселення використовують, наприклад, маленькі павучки, які випускають павутинку, її підхоплює вітер і переносить тварин на значну відстань.

Силу водних течій використовує велика група водних безхребетних — планктон. Це дрібні водні організми, які зависають у товщі води і не здатні пересуватися самостійно. До планктону належать представники різних систематичних груп безхребетних: черви, членистоногі тощо.

Незважаючи на різноманітність існуючих активних способів пересування, їх можна згрупувати у три основних групи:

• амебоїдний рух;

• рух за допомогою джгутиків і війок;

• рух за допомогою м’язів.

Амебоїдний рух характерний для деяких одноклітинних організмів і окремих клітин багатоклітинних тварин (наприклад, лейкоцитів). У клітини утворюються вирости цитоплазми, число і розміри яких поступово змінюються, як змінюється і форма самої клітини.

Рух за допомогою джгутиків і війок характерний переважно для одноклітинних організмів та дрібних безхребетних, середовищем існування яких є вода.

Рух за допомогою м’язів характерний для переважної більшості багатоклітинних тварин. Будь-який їхній рух — це складна, але злагоджена робота багатьох м’язів та біологічних, фізичних і хімічних процесів в організмі. М’язи утворені м’язовою тканиною. Головна особливість цієї тканини — здатність сприймати збудження та у відповідь скорочуватись. За рахунок скорочення м’язів і відбувається пересування тварин.

Способи пересування безхребетних тварин

Гідроїдний поліп гідра пересувається «кроками» завдяки шкірно-м’язовим клітинам, розміщеним в ектодермі.

Шкірно-м’язова клітина гідри

«Кроки» гідри

Черв’як дощовий пересувається за допомогою м’язів, які входять до складу шкірно-м’язового мішка. Він утворений епітелієм і двома групами м’язів: кільцевими і поздовжніми.

Шкірно-м’язовий мішок черв’яка дощового (у розрізі)

Почергово скорочуючи кільцеві і поздовжні м’язи, черв’як стискає і витягує членики тіла. Так він пересувається як по поверхні ґрунту, так і всередині нього. Якщо подивитися на черв’яка, що повзе, можна побачити, як по його тілу проходить хвиля — потовщені ділянки чергуються з тонкими. Такі рухи називають перистальтичними.

Органи пересування членистоногих — кінцівки, утворені окремими члениками. Ці членики рухомо з’єднані суглобами. У суглобах кінцівки згинаються і розгинаються. Найбільші м язи, що керують кінцівками членистоногих, розміщені не всередині самих кінцівок, а в тулубі. Кінцівки комах бігають, скачуть, хапають, плавають тощо. У комах, крім ніг, з’являється новий орган пересування — крила. Наявність крил дозволила їм освоїти повітряне середовище. Кінцівки і крила можуть здійснювати різноманітні рухи. Щоб їхні дії були погодженими, необхідна складна нервова система.

Реактивний рух восьминога

Черевоногі молюски повзають на мускулистій і слизуватій нозі зі сплощеною підошвою. М’язи ноги скорочуються і, наприклад, равлик ковзає плавно і повільно по твердих предметах або по поверхневій плівці води.

У головоногих молюсків задня частина ноги формує лійку. Вода, що набирається в мантійну порожнину, із силою викидається через цю лійку — і молюск енергійно пересувається «хвостом» уперед. Таке пересування називають реактивним.

Способи пересування хребетних тварин

У риб сильна мускулатура і твердий гнучкий хребет обумовлюють здатність до швидкого плавання. М’язи забезпечують рухи плавців, щелеп і зябрових кришок. У зв’язку з плаванням у риб найкраще розвинені м’язи спини і хвоста.

В амфібій розвиваються спеціалізовані м’язи. У жаби, наприклад, їх понад 350. Найбільші м’язи розміщені на кінцівках (особливо задніх). Скорочення цих м’язів забезпечує рухи кінцівок під час плавання, повзання, скакання. У хвостатих амфібій добре розвинені м’язи хвоста, що слугують головним органом руху у воді.

Рептилії, у яких є кінцівки (ящірки), бігають. Хвилеподібні вигинання тіла — найпоширеніший спосіб пересування змій.

У птахів найрозвиненішими є м’язи, що рухають крила. Так, маса великих грудних м’язів, що опускають крила, становить 50 % маси всієї мускулатури. Добре розвинені у птахів і м’язи, що піднімають крила, м’язи задніх кінцівок і шиї.

М’язи ссавців досягають виключної досконалості і складності. Особливо це стосується м’язів кінцівок і тулуба. Тому ссавці можуть ходити, бігати, стрибати, лазити по деревах, літати тощо.

Способи пересування хребетних тварин

Плавають

Літають

Плазують

Стрибають

Ходять, бігають

Лазять по деревах, бігають, стрибають

Не існує такого способу пересування, який би спостерігався в усіх середовищах існування. Різні способи пересування у різних середовищах існування — це вид пристосування тварин до зменшення конкуренції за життєво необхідні ресурси: корм, територію тощо.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Тип симетрії тіла (двобічна, променева) відображає спосіб життя тварини.

• Найпростіший спосіб пересування тварин — пасивне пересування.

• Активні способи пересування тварин: амебоїдний рух, рух за допомогою джгутиків і війок, рух за допомогою м’язів.

• Способи пересування безхребетних тварин: «кроки» гідри, перистальтичні рухи червів, пересування членистоногих за допомогою кінцівок і крил, реактивний рух головоногих молюсків.

• Способи пересування хребетних тварин: плавання, стрибання, плазування, політ тощо.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Яким тваринам властива променева симетрія тіла?

2. Яких тварин називають двобічносиметричними?

3. У зв’язку з чим виникла двобічна симетрія тіла?

4. Яких тварин називають асиметричними?

5. Що таке пасивне пересування? Які тварини пересуваються таким способом?

6. Які відомі способи пересування безхребетних тварин? Наведіть приклади,

7. Які відомі способи пересування хребетних тварин? 

Ads by opt